Володимир Говоруха змінив Ігоря Бенедисюка на посаді голови Вищої ради правосуддя (ВРП) — органу суддівського врядування, активно задіяного у судовій реформі: саме ВРП подає Президенту на призначення кандидатів на суддівські посади, ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів. З якими проблемами матиме справу новий голова ВРП і яких кроків від нього очікує громадськість?
Біографія нового голови ВРП схожа на біографію його попередника: обидва отримали військово-юридичну освіту у Москві, працювали у радянських збройних силах в Азійській частині СРСР, а після розпаду Союзу повернулися в Україну суддями військових судів.
Володимир Говоруха народився 59 років тому на Київщині та, відслуживши в армії, закінчив Військовий Червонопрапорний інститут Міністерства оборони СРСР у Москві, після чого до 1993 року працював членом військових трибуналів у Середній Азії. На батьківщину повернувся суддею військового суду Центрального регіону України, де за рік став помічником голови суду. З 2003 року працював заступником голови військового апеляційного суду Центрального регіону України, з 2011-го — суддею Апеляційного суду Київської області, а з осені 2018-го — суддею Київського апеляційного суду.
Рік тому з’їзд суддів обрав Володимира Говоруху членом Вищої ради правосуддя України, яку він тепер очолює.
У спадок йому дістався чималий набір серйозних викликів і проблем, які не зміг або й не схотів вирішити на цій посаді Ігор Бенедисюк.
Саме під керівництвом Бенедисюка ВРП розглядала справи «суддів Майдану» — і вони уникали покарання. При ньому ВРП використовувала дисциплінарні провадження як механізм тиску на незалежних суддів і не звільнила суддів, які допускали істотні дисциплінарні порушення. ВРП Бенедисюка ігнорувала надану громадськістю негативну інформацію про кандидатів на суддівські посади, нехтуючи нормою Закону «Про судоустрій і статус суддів» про те, що обґрунтованого сумніву достатньо для непризначення, — і допускала призначення сумнівних кандидатів суддями. Бенедисюк підтримував практику непрозорої діяльності ВРП, претензії викликає і його репутація.
Сподіваємося, що новий голова візьметься за вирішення проблем, створених та проігнорованих за часів його попередника.
Виклики
- Відмова від практики використання дисциплінарних проваджень як інструменту тиску на суддів.
- Розгляд всієї наявної інформації щодо кандидатів на посади суддів, а не лише тієї, що не була досліджена Вищою кваліфікаційною комісією суддів.
- Встановлення прозорих правил пріоритизації розгляду дисциплінарних скарг.
- Визначення для членів ВРП конкретних чітких строків для вирішення питань про відкриття дисциплінарних проваджень або відмову у їх відкритті.
- Забезпечення на практиці дотримання вже встановлених законом строків розгляду дисциплінарних справ.
- Відновлення онлайн-трансляцій розгляду скарг дисциплінарними палатами ВРП, які Ігор Бенедисюк згорнув під приводом відсутності технічної можливості.
- Забезпечення скаржникам безперешкодного ознайомлення з матеріалами дисциплінарних проваджень, а зацікавленим громадянам — передбаченого законом права на доступ до публічної інформації без відписок в стилі «службова інформація».
- Відкрита комунікація з громадянським суспільством і участь у ініційованих ним заходах поза форматом «теплої ванни».
- Контроль за тим, щоб всі члени ВРП, які беруть участь у розгляді питань/кандидатів у судді, підписували рішення ВРП, прийняті за результатами такого розгляду.
- Узагальнення практики ВРП та слідування їй, щоб припинити практику призначення різних дисциплінарних стягнень за однакові дисциплінарні проступки.