Лідія Левіцька, менеджерка з питань стратегічного розвитку Американської торговельної палати в Україні, — про українські проблеми патентного тролінгу, контрафактної продукції та відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності.
Репліки з дискусії «Кого і як захищатиме Вищий суд з питань інтелектуальної власності?» в УКМЦ, організованої Фундацією DEJURE.
Українське законодавство не захищає від патентних тролів
— Одна з найбільш актуальних проблем із захистом інтелектуальної власності, з якою стикається українська бізнес-спільнота, — патентний тролінг. Це недобросовісна реєстрація чогось загальновідомого, що може бути об’єктом інтелектуальної власності. Це поняття виникло ще у США, де патентними тролями почали називати певні компанії, які просто скуповували патенти й потім, маючи певні майнові права і не займаючись виробництвом безпосередньо об’єктів прав інтелектуальної власності, викликали до суду тих, хто насправді добросовісно користувався своїми об’єктами, своїми патентами, через несплату роялті згаданим тролям.
Йшлося про патенти на звичайні речі, такі як прищіпка, вішак чи лампочка та ж сама… Скажімо, я хочу зареєструвати патент на лампочку. Всі ми знаємо, що лампочка була винайдена у ХІХ столітті Томасом Едісоном. Однак я, свідомо використовуючи певні вади законодавства, іду до інституції, що займається реєстрацією, і кажу, що хочу зареєструвати цей патент. В силу українських реалій для цього потрібні лише якісно оформлена аплікація і сплата зборів згідно із законодавством. На жаль, експертиза щодо патентної новизни не проводиться на належному рівні. Це призводить до того, що я отримаю патент на цю лампочку і, фактично, весь юридичний інструментарій, щоб захистити себе як повноцінного власника цього патенту. Потім я йду собі в суд і кажу: ага, оці невеликі підприємства, що займаються безпосередньо виробництвом і дистрибуцією лампочок, порушують мої права, бо у мене є патент. І ці підприємства змушені в суді доводити той факт, що це саме я вчиняю невірно. А це — ресурси, кошти, час, які витрачаються на те, що в українському законодавстві про захист прав інтелектуальної власності є дуже великі прогалини. І кожного року така недобросовісна реєстрація патентів зростає.
Незахищеність від патентного тролінгу і контрафакту відлякує інвесторів
— Використовуючи вади українського законодавства, патентний троль може від добросовісного імпортера, який хоче якусь продукцію завезти на територію України, вимагати сплати роялті за користування цим патентом. А добросовісний імпортер, який хоче зайти на територію України, відповідно, має запитувати згоду саме цього недобросовісного власника патенту.
Іншою важливою проблемою, з якою часто стикається бізнес, є боротьба з контрафактними товарами. Під контрафактом ми розуміємо підроблений товар, який порушує права інтелектуальної власності іншого об’єкта. Реалії ХХІ сторіччя дають можливість підробити будь-який товар. Якщо йдеться про фармацевтичні засоби чи продукти харчування, це призводить до ще більшої проблеми, оскільки підробка цих виробів може створювати загрозу життю та здоров’ю людей. Ми не можемо знати, яким чином створюється чи що входить до складу тієї чи іншої контрафактної пігулки або котлети, як би смішно це не звучало.
І от просто уявіть собі: відомий бренд намагається зайти на територію України і розповсюджувати свої товари. Він готовий реєструвати торгову марку саме на території України. Однак, коли цей відомий бренд розпочинає процес реєстрації, він дізнається, що певна кількість торгових марок уже зареєстрована на саме цю продукцію, яка фактично тільки має зайти на ринок України. Така реєстрація створює блок для власника цього першопочаткового товару. Це викликає певні сумніви іноземних інвесторів, чи заходити на ринок України. Що призводить до того, що економіка не дуже розвивається.
Сьогодні штрафи за порушення прав на інтелектуальну власність набагато нижчі, ніж завдана ними шкода
— Хочу наголосити також на важливій проблемі — це відповідальність у сфері інтелектуальної власності. Коли особа здійснює правопорушення у сфері інтелектуальної власності, виникають певні негативні наслідки для власника відповідного об’єкта інтелектуальної власності. Проблема в тому, що штрафи, передбачені і Кодексом про адміністративні правопорушення, і Кримінальним кодексом України, набагато нижчі від реальної шкоди, яка може бути фактично завдана. Бо в реальності, згідно з нормами ККУ, санкції становлять від 3400 грн до 51000 грн. А збитки на практиці можуть реально сягати мільйонів, оскільки в даному випадку ми говоримо про репутацію тієї чи іншої компанії, про бренд, про торгову марку.
Що можна зробити, щоб покращити ситуацію, — це якісна законодавча робота. Законопроект про посилення відповідальності у сфері інтелектуальної власності був опублікований на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ще 2016 року, але станом на сьогодні ніяких змін не відбулося. Досі є тільки опублікований на сайті проект, який є доволі якісним насправді. Передбачені ним санкції — адекватні реаліям, вони зможуть допомогти, зокрема, заблокувати рух контрафактної продукції в Україні.
Американська торговельна плата неодноразово писала листи до МЕРТ з проханням звернути увагу саме на цей законопроект і відновити відповідну роботу, але робота досі не відновлена. Однозначно питання має бути взято до уваги.