Кандидатура Лариси Іванової на посаду члена ВРП була узгоджена заздалегідь і про її обрання стало відомо за день до З’їзду суддів. Голосування на З’їзді суддів 19-20 грудня 2018 року було формальністю. Це ставить під сумнів чесність та прозорість процедури її обрання та незалежність самої членкині ВРП.
У висновку Громадської ради доброчесності є низка фактів, які свідчать про її недоброчесність: неетична поведінка під час здійснення правосуддя, втручання в здійснення правосуддя і неповідомлення про це в декларації доброчесності, ймовірне ухвалення рішень в умовах конфлікту інтересів.
До речі, Іванова успішно оскаржила до Окружного адміністративного суду міста Києва негативний висновок Громадської ради доброчесності. Мовляв, майно Іванової ще у 2014 році перевіряла податкова і не знайшла жодних проблем. Разом з тим оскарження висновку є сумнівним, оскільки висновки ГРД взагалі не підлягають оскарженню у судах. Тому це рішення суду є радше проявом кругової поруки.
Віддячити ОАСКу Іванова отримала можливість у справі “плівок Вовка”. Вона була доповідачем при розгляді клопотання прокуратури про відсторонення від посади заступника голови ОАСКу Володимира Келеберди. Як і в інших випадках ВРП відмовилась його відсторонити, оскільки, начебто, він взагалі не отримав підозру та не набув статусу підозрюваного.
Була доповідачем у скарзі на одіозного голову Октябрського суду міста Полтави Олександра Струкова. Він розглядав протокол поліції про вчинення ДТП його заступницею Ганною Андрієнко та обмежився лише усним зауваженням. Лариса Іванова не побачила жодних порушень у діях судді та відмовила у відкритті провадження.
Затягувала розгляд скарг на суддів Верховного Суду Ларису Мороз, Анну Бучик та Андрія Рибачука. Ці судді застосували поширену серед суддів технологію протиправної зміни судових рішень через виправлення “описок”. У справі № 469/1511/16-а вони під виглядом виправлення описки змінили суть рішення та половину його тексту. Скаргу подано ще у грудні 2019 року. За законом вона мала бути розглянута протягом 60-ти днів. Однак рішення ухвалили лише 28 жовтня. До суддів застосували сувору догану, хоча такі порушення цілком заслуговують на звільнення.
Також членкиня ВРП затягувала розгляд скарги на суддю та кандидатку до ВККС Людмилу Гаєву, яка систематично допомагала уникати покарання за нетверезе водіння, у т.ч. у резонансній справі щодо одеського прокурора, який у стані сп’яніння кидався на поліцейських.
Аналіз Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан” у рамках проєкту PROSUD та Фундації DEJURE.